6 січня день народження великого українця, патріота, правозахисника Василя Стуса. Йому судилась трагічна доля, але він мужньо творив свою долю. Василь Стус належить до тих діячів української культури, яким перешкоджали бути собою, творити.
Його творчість я досліджую давно. Двічі побувала у селі Рахнівка, що на Вінниччині, відвідала школу, яка носить його ім'я, а також музей, який знаходиться в приміщенні школи.
Обрала його творчість як одного з перших сміливих молодих поетів, які будили національну самосвідомість народу, обрала його за нелюбов до пристосуванців за несприйняття фальші.
Він поклав на свої плечі уготований історичною долею України хрест і поніс його достойно. Його переслідувала імперія, він зазнав заслання і, нарешті, життя обірвалося на пів дорозі на другий день після сухого голодування в карцері табору поблизу с.Кучино, Пермської області.
Зараз багато пишуть про кожен крок Василя Стуса на цій землі. А мені хочеться спитати: чи за таку Україну він вболівав, чи такою хотів її бачити, чи за таку Україну він віддав своє життя, позбавивши дружину – чоловіка, а сина – батька.
Я навіть переконана, що не за таку. Чи, може, я помиляюся? А поки що це мене гнітить. Якщо людське життя – найвища цінність, то чи можна знехтувати власним життям, навіть заради найвищої цінності? Василь Стус знехтував.
До нас сьогодні промовляють його вірші, сповнені любові до України.
У Викотівській шкільній бібліотеці виставка про Василя Стуса є постійно діючою, я завжди пропоную читачеві читати його поезію. Біля книжкової виставки відбувається живе спілкування. Книжкова виставка під назвою «Йому долею судилося страждати».
Його спадщина – нова важлива сторінка в історії української культури – буде набутком не лише купки поціновувачів і шанувальників, а прийде до широкого кола читачів.
Нехай 6 січня кожна українська родина колядує, а поміж тим прочитає поезію Василя Стуса. Нехай збірник його поезій буде у кожного свідомого українця.
Оксана Онісковець,
бібліотекар Викотівської СЗШ І-ІІІ ступенів
|
