На початок Першої світової війни місто Рудки було повітовим містечком з населенням в 4 тис.осіб, 50% яких - жиди, 40 - 42% - поляки і тільки 8 - 10 % українців. Проте Рудківський повіт (села) більще як 2/3 складався з українців. Це типове співвідношення тодішніх міст і сіл Галичини.
1 листопада 1918 року поляки роззброїли австрійську жандармерію в Рудках і вивісили свої прапори. Однак місто було оточене українцями з довколишніх сіл, військовими. Січовими Стрільцями під керівництвом о.С.Онишкевича з Хишевич. Поляки змушені були піти на переговори, які відбулися у Вістовичах. Зрозумівши своє безвихідне становище, поляки віддали місто українцям без жодного пострілу.
17 листопада відбулася урочиста присяга сформованого Рудківського повітового українського уряду у присутності великої кількості людей з навколишніх сіл під маєвом українських прапорів.
Але почалась українсько-польська війна. Наприкінці листопада місцеві старшини сформували сотню, так звану «Група Рудки», під командуванням Теодора Швеця та Володимира Кульчицького й гарматну батарею ( командир -Іван Околот). Вони воювали на фронті Городок - Судова Вишня. Сформований був і бронепоїзд № 2, командир Швець, який воював проти польських інтервентів на залізниці Рудки - Скнилів.
А про бомбардування Рудківщини польськими літаками зберігся вірш Михайла Фещина - редактора Рудківської повітової газети «Народна думка»
Завзялися на сі Рудки
Польські літаки,
Видно, що їх очі разять
Наші козаки.
Скоро трохи сонце блисне
На той Божий світ,
Тоді бомби розкидають
На цілий повіт.
Кілька бомб і тут упало,
На рудецький лан,
Кождим разом потерпіли
Як не жид, то пан.
В Рудках був прифронтовий шпиталь.
На міському цвинтарі поховано багато Січових Стрільців, які загинули в боях та померли від ран у шпиталі. Це як вояки з навколишніх сіл, так і з інших теренів України. (Наприклад, Шкільнюк Іван (23р.) з Івано – Франківщини, Богородчанського рну с.Новосіпки)
На місці їх поховання зараз насипано могилу під березою, поставлено березовий хрест.
На цьому місці рудківчани збираються 1 листопада, у великодні та інші свята й моляться разом дві конфесії за упокій дущ полеглих та померлих.
Там поховані :
Січові Стрільці Рудківщини.
1.Кушнір Іван - хорунжий сотник Січ. стр.
2.Мороз Теодор - хорунжий сотник Січ. Стр Купновичі
3.Ковальський Михайло 1865-заг.1925, декан
4.Ковальський Тарас 1893-заг.1918, сотник
5.Іванець Іван 1893 заг1918 сотник Новосілки
6.Іванець Степан 1895р заг 1919р.Новосілки
7.Романяк Михайло (1880-1919) Січ. Стр Новосілки
8.Романяк Іван (1891-1919) Січ. Стр Новосілки
сотник Січових Стрільців Шкільнюк Іван (23 роки)
За журналістську діяльність М.Фещина вбили поляки. Похований в рідному селі. Аж через 90 років його могила дочекалася впорядкування. Учні Підгайчиківської школи посадили калину та доглядають його могилу героя.
Рудківчани та жителі навколишніх сіл (Підгайчики, Градівка, Новосілки, Вишня, Купновичі, Хлопчиці, Михайлевичі, Чайковичі, Погірці, Дубаневичі, Вістовичі й Колбаєвичі) спадкоємці, нащадки легендарних Січових Стрільців та воїнів УПА. На Рудківському меморіалі Слави викарбувані імена героїв УПА Рудківщини. Тут, поряд з капличкою Злагоди, рудківчани урочисто відзначають День незалежності та інші державні свята.
Рудківчани гордяться славними героями – земляками УСС та УПА й продовжують їхню справу.
Загинули страшною смертю в Рудківській тюрмі та замордовані в червні 1941 року під Градівкою
1.Циквас Іван Гр.-студент з Новосілок
2.Мисько-голова “Просвіти” с. Вишня
3.Жук-директор школи с. Чайковичі
4.Гембара-директор школи с. Підгайчик
5.Священник о. Богдан Бабій с. Задністряни
6.Тимкович Петро-с. Чайковичі
7.Стецьків Степан -с. Купновичі
8.Мартиняк-с. Купновичі
9.Солонинка-с. Чайковичі
(повний перелік прізвищ розміщений на пам’ятних таблицях на Меморіалі Слави в м. Рудки)
Як і тоді, у вісімнадцятих-дев’ятнадцятих, в сорокових роках, так і тепер, уже в новому столітті Рудківщина боролася на Майдані. В нас є два Герої Небесної Сотні – Володимир Жеребний та Володимир Топій. Багато наших краян і зараз зі зброєю в руках відстоюють українську державу. Як тоді, так і тепер Рудківщина одягає, годує своїх захисників.
Ми переможемо, бо цього хоче весь народ.
Слава героям Січовим Стрільцям!
Слава героям УПА!
Слава сучасним героям, які готові, як і тоді, віддати своє життя за незалежність України!
Слава Україні, яка мала і має таких синів!
Олексій Дмитрах, м. Рудки
| 
