Для України ІІ світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За Україну воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя.
Після нападу 22 червня 1941 року Німеччини на Радянський Союз Україна перетворилася на один із найважливіших театрів гігантського двобою між радянськими і німецькими військами. Воєнні дії на території України тривали 3 роки і 11 місяців.
У спільну боротьбу за Німеччиною та її союзниками Україна зробила надзвичайно великий внесок. У складі Червоної армії за роки війни воювало 7 млн. жителів України. У лавах Червоної армії це була друга за чисельністю національна група після росіян. Серед вищих офіцерів, зокрема командувачів фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них: С.Тимошенко, Р.Малиновський, М. Ватутін, П. Рибалко та інші. Ратний подвиг багатьох українців відзначений найвищими нагородами. Серед них – 2072 удостоєні звання Герой Радянського Союзу. Зі 115 двічі Героїв Радянського Союзу - 32 українці. Один із кращих льотчиків-винищувачів Червоної армії Іван Кожедуб, який у роки війни став тричі Героєм Радянського Союзу, народився і виріс в Україні, у селянській сім’ї на Сумщині. Із семи мільйонів орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Червоної армії, 2.5 млн. одержали жителі України.
Не менше 50% особового складу військ, які билися з гітлерівцями в Україні, були її мешканці. Переважно це були бійці чотирьох Українських фронтів.
Перемогу над Німеччиною українці наближали також своєю героїчною працею в радянському тилу: на заводах, рудниках, колгоспах. Оцінка чисельно втрат в різних роботах суттєво відрізняється, починаючи від 5 млн. до 7 млн. загиблих громадян тодішньої Радянської України.
У виступі в зв'язку з 30-річчям визволення України від гітлерівських загарбників тодішнього першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького була названа цифра 6750 тис. чоловік.
Пізніше людські військові втрати були визначені в 2,5 млн. чоловік і 5,5 млн. — загиблих військовополонених і мирного населення. По відношенню до загальних втрат СРСР це становить 40-44%. З врахуванням вторинних демографічних втрат (померлі від хвороб і голоду, депортовані, емігранти, втрати у природному прирості населення), втрати складуть приблизно 14,5 млн. чоловік.
Було також зруйновано майже 700 міст (40% усіх міст Радянського Союзу, знищених війною) і 28000 сіл. Оцінка матеріальних збитків становила 285 млрд. рублів (в цінах 1941 року) - понад 40% усього збитку СРСР.
У війні загинув кожен п'ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості.
Спалено 319 000 господарств, на Лівобережній Україні був зруйнований кожен четвертий будинок.
Виведено з ладу 5600 мостів, зруйновано 33 000 шкіл, технікумів, 18 000 медичних установ.
Підготувала Марія Топорович,
вчитель історії Баранівецького НВК
| 
