соціальний педагог Чуквівської СЗШ I-III ст.
Рекомендації для батьків:
"Як підняти самооцінку в дитини та відчуття поваги до себе"
Формування самооцінки дитини та відчуття поваги до себе - це те ж саме, що й будівництво гарного будинку, де особливу увагу потрібно звернути на закладення добротного фундаменту. У міру щоденного спілкування з дітьми батьки можуть помітно підвищити самооцінку дитини, або, навпаки, її змінити, причому далеко не в кращу сторону.
Діти ростуть, навчаючись на батьківському досвіді, переймаючи багато речей з поведінки батьків, манери спілкування і в цілому з усього їхнього життя. В даному випадку батьки служать для дітей зразками для наслідування.
Якщо у вашій родині всі її члени ставляться один до одного з повагою і добротою, відвертістю і чесністю, поважаючи при цьому гідність усіх і кожного, то діти, звичайно ж, теж навчаться бути добрими, відкритими і чесними, а також навчаться поважати думку і гідність інших. Все це позитивно відіб'ється на їх самооцінці.
Тому батькам, які хочуть підняти самооцінку в дитини та відчуття поваги до себе в процесі виховання слід дотримуватися наступних рекомендацій:
Думайте, що кажете. Діти дуже чутливі до слів батьків. Не забувайте хвалити дитину не тільки за добре зроблену роботу, а й за докладені зусилля.
Будьте хорошим зразком для наслідування. Якщо ви самі занадто вимогливі до себе, впадаєте в песимістичні настрої або вважаєте себе мрійником, не здатним на що-небудь, то ваша дитина може в кінцевому рахунку повністю "скопіювати" вас. Пам'ятайте і про свою самооцінку, не занижуйте її, і тоді ваша дитина буде мати гідний зразок для наслідування.
Вказуйте на неправильні судження вашої дитини щодо чого-небудь. Дуже важливо, щоб батьки помічали і загострювали увагу дітей на те, що іноді вони неправі.
Будьте ніжні і ласкаві з дитиною. Ваша любов як ніщо інше буде сприяти підвищенню почуття гідності та відчуттю поваги до себе вашої дитини.
Постарайтеся створити теплу домашню атмосферу. Дитина, яка, будучи у власному будинку, не відчуває себе в безпеці або терпить постійні зауваження та образи, ризикує, більше за інших однолітків, отримати низьку самооцінку і почуття неповноцінності. Дитина, чиї батьки не перестають сперечатися і сваритися, більше схильна до стресів і нервових зривів. Пам'ятайте: ви повинні поважати свою дитину.
Зробіть свій будинок своєрідним острівцем безпеки і щастя. Спробуйте простежити за тим, які саме проблеми виникають у вашої дитини при спілкуванні з однолітками в школі, прослідкуйте, над чим і чому сміються діти при спілкуванні з вашою дитиною, а також і за іншими факторами, які можуть негативно позначитися на самооцінці вашої дитини. Потім зробіть так, щоб у будинку дитина відчувала вашу підтримку і розуміння. Обговорюйте проблеми і шукайте разом вихід з неї.
Допоможіть дитині стати частиною якоїсь команди: шкільного гуртка чи спортивної секції. "Співпраця" і спільне проведення часу, а не змагання і боротьба за першість особливо корисні для формування нормальної самооцінки.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте поведінку дитини з поведінкою вчора, акцентуючи увагу на позитивних моментах.
Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
Підтримуйте та стимулюйте самостійність дитини.
Не перехвалюйте дитини, але й не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
Вибудовуйте з дитиною стосунки як із рівноправним партнером.
Розповідайте дитині цікаві деталі про сім'ю, про історію сім'ї. Просіть про це родичів;
Обов'язково влаштовуйте сімейні свята. Встановіть власні сімейні традиції;
Дбайливо ставтеся до внутрішнього світу дитини, поважайте його інтереси, серйозно сприймайте засмучення, якими б повторюваними і нудними вони здавалися;
Дитина повинна бачити, що батьки пишаються не лише нею, але і собою;
Не забувайте, що жартівливі прізвиська або піддражнювання дитини можуть сприйматися серйозно. І якщо вона просить перестати, слід прислухатися до неї;
Намагайтесь дивитися на деякі речі очима дитини, пам'ятайте, що її розуміння навколишнього світу ґрунтується на обмеженому досвіді і нерозвиненому мисленні;
Знайомте дитину з різноманіттям навколишнього світу, говоріть про те, що кожна людина - унікальна, і вона теж.
Неможливо виміряти посмішку дитини, раптове тепло обіймів або гордий вираз обличчя дитини, яку щойно нагородили за якесь досягнення. Ви можете випробувати все це, якщо знайдете час для того, щоб провести його з дитиною, пояснюючи їй цінність любові, довіри, чесності та визнання того, ким вона є.
Марія Попадин,
соціальний педагог Чуквівської СЗШ I-III ст.
