З метою формування в учнів толерантного ставлення до національних, міжнаціональних та загальнолюдських цінностей, залучення до найважливіших здобутків духовної культури людства, розвитку творчих здібностей та пізнавальної активності школярів у районі проведено конкурс учнівських відгуків на твори з зарубіжної літератури «Відлуння дитячих читацьких вражень».
У конкурсі взяли участь 52 учні 5-7 класів з 17 загальноосвітніх навчальних закладів.
Журі конкурсу відзначило високий рівень творчих здібностей та пізнавальної активності школярів. Більшість учнів виявили обізнаність із теми, яку розкривають, вміння будувати висловлювання певного обсягу, типу й стилю, добирати й упорядковувати необхідний для реалізації задуму матеріал, продукувати чітке, плавне, зв’язне мовлення з ефективною логічною структурою, будувати композиційно й змістовно завершене висловлювання.
Більшість учасників конкурсу підготували ілюстрації до творів.
Найбільшою популярністю серед учнів вже традиційно користуються твори Е.Портер «Полліанна», В.Короленка «Сліпий музикант», Ч.Діккенса «Різдвяна пісня в прозі», Дж.Лондона «Жага до життя», В.Бикова «Альпійська балада» та інші.
Найактивнішими учасниками стали школярі з гімназії, Рудківської, Нагірненської, Ралівської, Дубрівської, Сусолівської шкіл.
Відгук Мрочка Олега, учня 5 класу Чайковицького НВК:
«Я не дуже люблю читати, писати і взагалі вчитися. Але моя мама весь час заганяє мене до книжок, допомагає мені, пояснює те, чого я не розумію. Тож всупереч своїм бажанням я весь час вчуся.
Коли до моїх рук потрапила книжка Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», сталося диво. Я відчув, що мені цікаво. Було враження, ніби я читаю не про маленького американця з позаминулого століття, а про себе самого. Усі його витівки і пригоди були мені такими зрозумілими, ніби їх скоїв я сам. Коли ж почалася розповідь про злочин індіанця Джо, про суд над Мефом Поттером, якого той негідник оббрехав, мене не лише не потрібно було заставляти читати, а, навпаки, ще й треба було відганяти від читання.
Том Сойєр мені дуже сподобався. Він чесний, сміливий, кмітливий, енергійний, хоч маленький, але поводиться, як дорослий, з дівчинкою Беккі, ділиться з нею останнім шматком пирога, хоч сам дуже голодний.
Том – прекрасний друг. Він просить тітоньку Поллі приділити хоч трохи уваги Гекльберрі Фінну, хлопчикові, у якого батько був п’яницею, а матері взагалі не було.
Сподіваюся, що хлопці залишаться друзями і тоді, коли виростуть. Адже дружба, що народилася в дитинстві, залишається назавжди. Завдяки «Пригодам Тома Сойєра» і у мене з*явилися нові цікаві літературні друзі».
|
