4 січня у Рудківській СЗШ І-ІІІ ст. ім. Володимира Жеребного відбулося засідання круглого столу гуртків гуманітарного напряму Рудківського округу. Темою засідання стало відзначення 200-річчя від дня народження Осипа Остаповича Шухевича, українського галицького греко-католицького священика, письменника, перекладача, громадського та освітнього діяча.
Інформацію про цю непересічну особистість підготували вихованці гуртків «Літературна студія», «Видатні постаті України» (керівник Гриб Ольга Володимирівна) та «Основи журналістики» (керівник Білик Любов Миронівна). Вагомою була допомога і шкільного бібліотекаря Шкварко Ольги Іванівни.
Факти з життя Осипа Остаповича Шухевича.
Рід Шухевичів походить із с. Розвадова, що неподалік від м. Миколаєва на Львівщині. Іван Шух (дід Осипа Шухевича помер на 110 році) мав трьох синів. Перший – Євстахій (1778– 1824) став священиком в с. Раківці Городенківського повіту і назвав себе Шухевичем, другий виїхав до Львова, де прибрав прізвище Шуховський, а третій залишився в рідному селі й зберіг для себе і своїх нащадків батьківське прізвище Шух.
Осип Євстахійович (1816–1870) теж був священиком, знався зі своїми земляками Я.Головацьким, М.Устияновичем та М.Шашкевичем, належав до передових людей свого часу й брав активну участь у громадсько-культурному житті. За пропаганду української мови й передові на той час погляди після закінчення Львівської духовної семінарії (1836) О.Шухевичу два роки затримували висвячення в священики, а висвятивши, вісім разів змінювали йому парафію. У березні 1849 року він прибув до Тишківців, де прожив до смерті. Був деканом та інспектором шкіл Городенківського повіту. Осип Шухевич славився як добрий проповідник і письменник.
Осип Шухевич був високоосвіченою людиною, володів дванадцятьма мовами, поглиблено цікавився літературою та зробив багато перекладів.
Отець Осип першим в українській літературі переклав з латинської твори Вергілія — «Пісню про хліборобство» та «Скотарські поеми». Його перу належать переклади з німецької праць Ернеста Шульце, Йогана Гердера та Шіллера. З англійської переклав «Подорожнього» Вальтера Скота.
Друкувався в літературно-науковій газеті «Пчола» (1849 р.)
Утім збірка його власних творів побачила світ аж по смерті автора — з передмовою 27-рiчного Івана Франка. Видав її його син, науковець, відомий дослідник Гуцульщини, Володимир Шухевич під назвою «Переводи і наслідування Осипа Шухевича, з портретом і життєписом автора» (Львів, 1883).
У передньому слові до книги І.Франко писав: «Переводи і наслідування — пам'ятка життя і праці чоловіка майже не знаного в нашій літературі, а претім заслуговуючого на всенародне визнання. Переводи дуже корисно свідчать про те, як пильно Осип Шухевич прислуховувався до мови народної, яким обширним способом тієї мови він володів…. Праці Шухевича свідчать ще й о тім, на які широкі розміри задумували наші патріоти з доби нашого народного відродження працю на збагачення нашої словесності, як сміливо і совісно приступили до діла».
У 1856 році отець віддав свій будинок під школу – одну з перших народних шкіл Городенківського повіту, а в липні 1848 року у сільській народній школі повністю запроваджено викладання українською мовою. Отець Осип був простою у спілкуванні людиною, йому довіряла ціла громада села і у 1863 році селяни Тишківців виставили кандидатуру Осипа Шухевича на посла до Відня, але запеклі противники пани доклали всіх зусиль, щоб його не обрали.
Отець Осип мав 12 дітей. Двоє померли малими, а десять залишили яскравий слід в українському житті. Всі вони виховувалися у демократичному дусі. У родині Шухевичів панувала рідна мова й зберігалися українські традиції. Все це, а також прихильне ставлення Осипа Шухевича до селян, мало важливе значення у формуванні світогляду дітей.
Сином Осипа Шухевича є всесвітньо відомий етнограф, педагог, професор, визначний громадський діяч – Володимир Шухевич.
Не менш значною постаттю у історії був ще один славний нащадок цього роду внук етнографа Володимира Шухевича – Генерал-хорунжий
Української Повстанської Армії Роман Шухевич.
Заступник з виховної роботи Леся Верещак
| 
