Звук трембіти
переніс учнів Рудківської СЗШ І – ІІІ ступенів та гостей – вчителів української
мови та літератури Рудківського освітнього округу – на Буковину. Адже 27
листопада письменниці, «гірській орлиці», Ользі Кобилянській сповнилося 150
років від дня народження. Ми
на порозі вашої оселі. Прийміть
цей шани вдячності вінок, -
так розпочинають театралізоване свято учениці 7-А класу
Костельна Марія, Чорненька Марія та учні 9-Б Матус Володимир і Добрянський
Роман. На сцені сама Кобилянська
(вчитель Верещак Л. Є.). Вона розповідає про свою долю. А про родину
Кобилянських дає інформацію вчитель Мисько О. М. Мати була дуже доброю, а
батько був надто суворим у вихованні багатодітної родини. Про це сценка –
уривок із повісті В. Врублевської «Емансипантка». На сцені маленька Ольга
(учениця 2-го класу Горішна Ліза), батько (Кузбит Тарас, 11 клас) та мати
(вчитель Горішна Н. І.).
Відеозаписи
показують, як жилося Ользі Кобилянській в юності, як довелося доглядати братів
та сестру. Почала писати. Саме Осип Маковей став її наставником у пробі пера.
Саме він залишив глибокий слід у її серці. Нероздільне кохання приносить їй
тільки біль і розпач. Вірш «Я ні в кого тебе не вкраду» читає Петрик Христина
(8-Б клас).
Розрадою в
житті письменниці стала Леся Українка. Це була зустріч з двійником: за духом,
помислами і долею. Саме про це вірш «Панно Ольго», який прочитав учень 10-го
класу Пастернак Роман.
Прагнення
Ольги Кобилянської до самореалізації як талановитої мислячої людини привело її
до феміністичного руху, тому письменниця створила своїх «царівен» - українок
майбутнього. На сцені учні 9-Б класу. Вони талановито інсценізують повість
«Царівна»: Наталка (Возняк Уляна), тітка (Савка Ліда), Орядин (Турок Юрій).
Роман «Апостол
черні» був заборонений. У ньому йдеться про те, що народ повинен здобувати
Європу, тобто цивілізацію у своїй хаті. І цей народ мають повести за собою
апостоли черні – прості священики. На сцені учні 7-А класу – Горішний Микола
(Юліан), Зубко Владислав (отець Захарій), Тимань Володимир (батько) та Клюфас
Юлія (Ева).
Природа для
Ольги Кобилянської була її другою домівкою, прихистком її душі і мрій.
Симфонією природи є новела «Битва», а повість «У неділю рано зілля копала»
переростає в «пісню сплаканого серця».
Прекрасним співом зачарувала глядачів Тетяна (вчитель Заєць О. І). Свято
Івана Купала. Дівчата кидають вінки на воду й очікують вирішення своєї долі
(Паранчук Ірина, Савка Ліда, Возняк Уляна, Пітусь Лілія). Застерігає Тетяну від
необачного вчинку Мавра (вчитель Руслабудова Т. М.).
Улюблену пісню
письменниці виконала викладач Рудківської музичної школи Хороз Л. Б. під
акомпанемент Гузар О. Я.
На сцені
появляються герої твору «Вальс меланхолічний». Це вчителі Рудківської школи:
Ганнуся (Іванишин Я. І.), Марта (Нагайська Н. І.), Софія (Турок Н. Є.). Приємно,
що вчителі виступали нарівні з учнями і
прекрасно грали свої ролі.
Ольга Кобилянська прожила важке життя.
Радянська влада не захистила її та не евакуювала під час війни. Німці оголосили
їй смертний вирок. Та виконати його не встигли: 21 листопада 1942 року вона
померла. Коли ховали, звучала улюблена пісня «Чуєш, брате мій».
На сцені знову Кобилянська. Ось її
настанови: «Молодість! У тебе поранкова душа. Працюй для себе, над собою, учи
людей. Сій весною, щоб зібрати багаті плоди восени. Сягай до вершин, добувай
скарби, нові вартості».
Зал оплесками зустрічає всіх артистів. Із
вдячним словом виступила директор школи Кондрашова Н. І. вона називає це
дійство справжнім театралізованим уроком, дякує вчителям та учням за отримані
враження та позитивні емоції.
Мисько Надія,
студентка факультетужурналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
| 
